Знання – сила, а сила – в грошах: Табачник підготував сюрприз для абітурієнтів з села

Міністерство освіти вигадує чергові новації. Цього разу — щодо вступної кампанії-2011. Тепер замість двох тижнів документи прийматимуть місяць, а заяви можна подавати і в електронному вигляді, та вже потім приносити паперові документи. Для тих, хто бажає стати магістром або спеціалістом, вводять обов`язковий іспит з іноземної мови, а для іноземців, які закінчили українську школу за кордоном, - вступні екзамени, розроблені вишами. Тепер на довузівську підготовку йти якщо і не потрібно, то хоча б бажано. Звісно, якщо хочеться підвищити шанси, адже за навчання на таких курсах додаватимуть до тестових ще 20 балів. Громадські організації проти, адже ця норма лише поглиблює різницю між абітурієнтами, які не коштів, щоб оплатити такі курси.

У студентів ще перша сесія не розпочалася, а Міносвіти вже взялося за нові правила для вступників 2011-го. Серед нововведень – три хвилі зарахування на державну форму навчання. Списки "щасливчиків" тепер оголошуватимуть на перший, шостий та восьмий день після завершення прийому необхідних документів. Також ті, хто здобув середню освіту до 2007 року, самі обиратимуть, як їм вступати: складати іспити чи проходити ЗНО.

Головний освітянин Дмитро Табачник вирішив стати головним захисником прав абітурієнтів: “Закон не має зворотної сили. Якщо Конституція і весь комплекс громадянських прав, на якому будується будь-яка цивілізована держава, видала цій людині - а таких мільйони — атестат, то ніхто не має права в зворотному порядку позбавити його. Це все одно, що знову змусити захищати дисертації ти, хто робив це за часів Радянського Союзу».

Подавати документи можна одночасно до п’яти вузів на денну форму навчання, та стільки ж – на заочну, як, власне, і торік. Спробувати свої сили дозволили за трьома напрямками в кожному закладі. Незмінним залишився і мінімальний бал сертифікату — 124, втім, на деякі спеціальності заклади самі можуть підвищувати цю ланку до 170. Здавалося б, жодних заперечень, але в урядових пропозиціях заховано підводні камені. Тепер враховуватимуть при вступі бал атестату про загальну середню освіту та — а ось і нововведення! – додаватимуть бали за підготовчі курси. Але це мають бути курси при тому закладі, до якого абітурієнт збирається вступати, та й навчання там має тривати щонайменше три місяці з мінімум 150-ма академічними годинами. У вузах стверджують, що в такому нововведенні куди не подивись – одні плюси.

Помічник Президента Києво-Могилянської академії з питань прийому абітурієнтів В’ячеслав Невінчаний, зокрема, пояснює: “Збільшиться кількість тих абітурієнтів, які проходять підготовчі курси, а підготовчі курси при ВНЗ - це певна стаття фінансування навчального закладу, а в цьому є і плюс. У нас багато філій по всій Україні, так що навчатися та готуватися має шанс кожен охочий. У нас 80% студентів — це колишні абітурієнти, тому підводних камінців не бачу».

Один такий курс в Києво-Могилянській академії коштує щонайменше 1 тис. гривень. А скільки таких курсів потрібно? Щонайменше три. Студенти самі підрахували: це в будь-якому випадку дешевше, аніж працювати індивідуально. Але це якщо абітурієнт — киянин, як наприклад, Влад. Йому дістатися після школи до Києво-Могилянської академії не складає проблем. Хлопець переконаний: його батьки на таких курсах заощаджують: «Якщо підрахувати - тут десь 30 гривень за урок виходить, а репетитори беруть по 100. І якість викладання тут значно краща».

А що робити сільським дітям, серед яких, до речі, також немало талановитих та розумних? Як їм дістатися підготовчих курсів? Та найголовніше — за які кошти? В громадській організації “Центр освітнього моніторингу" у цьому і бачать першу проблему освітянського нововведення. Фахівці громадської організації переконані, що ця норма лише виділяє столичних абітурієнтів на фоні сільських. Виходить, про можливості для киян відомство подбало, а про тих, хто живе за межами столиці — якось забуло.

Експерт центру Лілія Гриневич стверджує: «Ця норма про додаткові бали за результатами курсів поглиблює різницю між абітурієнтами, які не мають доступ до підготовчих курсів. Середній бал атестату не є порівняльним від школи до школи. Не виконується задекларована мета про профорієнтацію. Ми ставимо абітурієнтів в різні умови. А тому той, хто проплатив курси, має більше шансів при вступі».

Її колега Павло Полянський додає, що така норма – це вірний шлях до зміцнення корупції і при вступі, і під час навчання. От тільки корупція в такому випадку стає майже легальною.

Однак допоки громадські організації б’ються над однією проблемою, майбутні студенти переймаються іншою. Як виявляється, додаткові бали насправді нараховуватимуться тільки тим із них, хто вступатиме на природничо-математичні та інженерно-технічні напрями. Так держава хоче привернути увагу до не надто популярних серед молоді спеціальностей. Логіка, звісно, незрозуміла: щоб зацікавитись “немодним” фахом, його спочатку потрібно проплатити?

Абітурієнтка Надія скаржиться, що вона вже давно чула про додаткові бали при вступі у разі проходження підготовчих курсів, а от про спеціальності — почула вперше, адже обрала для себе інший фах: “Я планую вступати на економічне відділення, на факультет бізнесу і фінансів. Коли я сюди йшла, то не знала, що бали дають тільки на природничі та технічні спеціальності! Мені що тепер — на них іти? Було б справедливо, якби для всіх спеціальностей зробили подібні бонуси».

А в громадських організаціях переконані, що подібних «бонусів» взагалі не варто вводити. Адже це ж той самий хабар перед вступом, просто його вдало вирішили завуалювати. Екперт Центру освітнього моніторингу Лілія Гриневич каже: «Звісно, вищі навчальні заклади повинні проводити профорієнтаційну роботу. І вони мають право проводити свої підготовчі курси, таким чином відбираючи, допомагаючи привабити до себе свого абітурієнта. Та тільки за це не повинні нараховуватися бали. Тому що виходить, що абітурієнт собі купує прерогативу при вступі до вищого навчального закладу, що він прийшов на ці курси не заради отримання фундаментальних знань».