"Солідарність в дії" - випускники освітньої програми "Розуміємо Права Людини" приєднались до роботи Міжнародної Спостережної Місії в Білорусі

"Солідарність в дії: підтримка громадянського суспільства в Білорусі" - саме таку назву мав проект, головною метою якого було створення умов для надання допомоги молодими правозахисниками своїм колегам в сусідній країні — адже після подій 19 грудня в Білорусі було розпочато масштабну кампанію по залякуванню громадянського суспільства. Ідея була реалізована за фінансової підтримки Норвезького Гельсінського Комітету (НГК) в рамках ресурсної платформи програми "Розуміємо права людини", що адмініструється Українською Гельсінською спілкою з прав людини (УГСПЛ). Проект тривав близько одного місяця, протягом якого активісти з українських молодіжних правозахисних організацій брали участь в роботі Міжнародної Спостережної Місії в Мінську.

 


Події на Площі Незалежності 19 грудня 2010 року в Мінську стали своєрідною точкою відліку, з якої почалась хвиля репресій не тільки по відношенню до представників політичної опозиції та учасників мітингу, але й до тих людей, які не займаються політикою і навіть не були на Площі. В першу чергу мова іде про представників громадянського суспільства — правозахисників, журналістів та адвокатів. Допити в КДБ, масові обшуки з вилученням комп'ютерної техніки в офісах організацій, в квартирах співробітників та навіть їх родичів - вочевидь несуть загрози особистій безпеці та безпеці членів родин активістів, продовжувати повноцінну діяльність в таких умовах неможливо. Представниками влади в РБ при цьому було порушено, фактично, цілу низку міжнародних обов'язків в сфері дотримання прав людини.

Як відповідь громадянського суспільства на цей виклик, за ініціативою кількох організацій з різних країн, було створено Комітет Міжнародного Контролю за ситуацією з правами людини в Білорусі. Для оперативного збору інформації та аналітичної роботи Комітет сформував Спостережну Місію, яка розпочала свою роботу 27 грудня 2010 року. В Місії постійно працюють кілька експертів з Росії, України, Грузії, Вірменії. Вони намагаються забезпечити максимальну прозорість дій представників влади: фіксують факти тиску та порушень прав людини — в першу чергу це стосується свободи від катувань та принижуючого гідність поводження, свободи слова, права на справедливе судочинство, свободи пересування.

Проект "Солідарність в дії: підтримка громадянського суспільства в Білорусі" був задуманий як участь в ォбудівництві рятувальної станції". Головна ідея полягала в тому, що до роботи Місії долучаться 3 тимчасових співробітника з України — активісти з молодіжних організацій, небайдужі до проблем порушення прав людини та готові прийти на допомогу колегам з іншої країни.

Однією з найскладніших задач був відбір учасників — адже вимоги до "місіонерів" із зрозумілих причин дуже високі: окрім базових знань щодо захисту прав людини, необхідно володіти сучасними медіа-технологіями, мати навички журналістської, аналітичної роботи та забезпечення інформаційної безпеки. І найголовніше — здатність працювати в складних умовах — це і загроза депортації, і непередбачувані ситуації, і побутові складнощі. Для цього потрібна самоорганізація, здатність перемагати власні страхи, вміння тримати себе в руках та почуття гумору.

Після серії співбесід були відібрані кандидати, у яких ці якості присутні в повній мірі. Це випускниці національної освітньої програми "Розуміємо Права Людини": Олександра, Тетяна і Марина. 

Кожна поїздка складалась по-своєму. 
Олександра перебувала в складі Місії цілих два тижні. Ось що розповідає вона сама про цей досвід:

"Моє прибуття до Білорусі було ознаменоване фразою Представника Місії Вікторії Громової з Молодіжного Правозахисного Руху  - "У веселий час ти їдеш, Саша, перші суди починаються". Входити в справи довелось одразу на пероні, поспішали, адже через кілька годин — зустріч з Алесем Беляцьким з "Вясны", його викликали до генпрокуратури — попередження за 193 статтею КК РБ. 
Суд по справі В.Парфенкова. "Предварительный сговор", "бесчинствующая толпа", "надуманные поводы о недемократичности беларусской власти"... Оголошення вироку -  4 роки позбавлення волі в колонії суворого режиму. 
Стоп. Як таке може бути? Стрес. Один день, складна кримінальна справа, притягнуті докази. Людину позбавили 4-х років волі. 
Два з половиною тижні в Мінську: аналітична робота, суди, зустрічі з активістами, студентами, журналістами, праваабаронцами, профспілковцями та звичайними мешканцями Республіки Білорусь. Всі вони звикли жити в подібних умовах. Я працювала з В.Кондратенко в Місії – він написав, що тут ォніколи не настане веснаサ. Таке відчуття після наступного вироку... Вічна мерзлота.
3 березня. Перон міста Києва. Безкінечне бажання щось робити. Тут. Зараз. Робити, робити постійно Не хочу, щоб повторилась Білорусь у нас. Розумію, що не буде такого, але не хочу, щоб навіть на 10 %, щоб хоч на 1%. Розумію, що працюють не даремно і ті, хто мене оточує.
Важливо — консолідація сил, утворення цього громадянського ядра, що зможе утримувати машину держави, яка постійно прагне тотального господства. Пригадався "пісок" у Марека [Новицького].
Питання в тому, чи зможу я повернутись в Білорусь залишається питанням. Списки нев'їзних залишаються закритими, а потрапити до них не так складно. Проте хочу сказати, що з'їздила не даремно. Це як поле бойових дій, чи можливість перевірити свої знання та навички безпосередньо на практиці. Тільки зараз зрозуміла, що моя боротьба з обмеженням мирних зібрань — це важливо, це потрібно. 
Я не хочу Білорусі в Україні. Я не хочу такої "стабільності", якої там немає. Я хочу говорити. Я буду говорити."

Тетяна — учасниця студентських ініціатив в Україні, і її цікавило в першу чергу встановлення контактів з білоруським студентськими та молодіжними організаціями та розробка стратегії міжнародних акцій солідарності.
Під час перебування в Місії Тетяни сталась вкрай неприємна і, попри все, несподівана подія — з потяга Київ-Мінськ білоруські прикордонники зняли українця Максима Кицюка, який їхав в Місію. Зв'язок з ним обірвався, і всі зусилля "місіонерів" було спрямовано на те, щоб дізнатись, де саме і на якій підставі тримають Максима, а також з'ясувати, що буде з ним далі. Незважаючи на екстремальність ситуації та відсутність готового алгоритму дій, команда успішно пройшла випробування, і після того, як Максим успішно дістався до Києва і провів там прес-брифінг, робота Місії вернулась в колишнє русло.

Марина виконувала обов'язки помічника з інформаційної роботи — готувала аналітичні звіти та прес-релізи, працювала зі ЗМІ і журналістами. Повернувшись в Україну, Марина продовжує співпрацювати з Місією — зараз вона є одним з координаторів всеукраїнської кампанії "За відкритий в’їзд в Республіку Білорусь" (http://entry.hrwatch-by.org/ru) та фактично очолює Київський Інформаційний Центр Комітету.

Представник Місії Вікторія Громова висловлює свою думку про підсумки проекту "Солідарність в дії": "Участь молодих правозахисників в подібній ініціативі — це не лише надання реальної допомоги колегам, але й демонстрація того, що міжнародна солідарність насправді існує. Що в ситуації, коли в громадянському суспільству в якій-небудь країні доводиться протистояти серйозному тиску, це стає предметом уваги міжнародної спільноти — в підтвердження того, що “права людини не можуть бути внутрішньою справою держави". До того ж, це прекрасна можливість навчитись багатьом речам - з точки зору професійного зросту. Але тут надзвичайно велику роль відіграє попередня підготовка — як теоретична, так і практична".

Будемо сподіватись, що ініціативи міжнародної солідарності отримають поширення в усьому світі, адже захист прав людини — справа, яка буде актуальною доти, доки існує влада.

 

Вікторія Бабій