Можливо, правоохоронним органам варто змінити стратегію інформаційної політики

Органи внутрішніх справ, як і прокуратура, щоденно публікують на своїх офіційних веб-сторінках велику кількість  інформації про свою діяльність. Але, чомусь, навіть попри величезний масив даних, що оприлюднюють правоохоронні органи, суспільство їх вважає: закритими, не прозорими, зокрема звертають увагу на випадки порушення  права людини на інформацію.

Можливо, за таких обставин, новій владі  варто запитати у громадськості, яку важливу для них інформацію та в якому форматі вони хочуть і вважають за необхідне бачити на веб-сайтах, інформаційних стендах тощо про діяльність правоохоронного відомства.  Можливо, варто змінити стратегію інформаційної політики й прислухатись до громадянського суспільства й Омбудсмена, що відкрита правоохоронна діяльність є пріоритетом євроінтеграційних прагнень України й без забезпечення таких умов ми не зможемо рухатись далі. Закритість – це вірус, який породжує такі хвороби як корупція, зловживання владою, або навіть спричиняє випадки жорстокого поводження. Можливо, варто для початку не говорити про майбутні глобальні зміни у сфері свободи інформації (бо це як правило закінчується «просто говорити»), а хоча б елементарно дотримуватись норм діючого Закону України «Про доступ до публічної  інформації» і відповідати на інформаційні запити. Зокрема, зрозуміти, що законодавство України прямо проголошує: «не може бути обмежений доступ до інформації, яка хоч якось пов’язана з розпорядженням бюджетних коштів» або, нарешті, витратити дві години робочого часу й заповнити інформаційні стенди, які, як правило, пусті (або взагалі відсутні). Вже не кажучи про те, щоб, звернути увагу на проблеми маломобільних  груп населення й створити для них належні умови доступу до приміщень.

Цікавий той факт, що при створенні відповідних умов для забезпечення права на інформацію значно полегшується робота самих службовців; скорочуються витрати часу; оптимізується процес взаємодії із заявниками; якщо оприлюднювати всю інформацію відповідно до Закону, зменшується завантаженість за рахунок віртуалізації процесу й т.д.

Складно собі уявити доцільність і прогрес реформ за умови зміни тільки структури (моделі) відомства, кількості працівників тощо, а традиції закритості будуть залишатись. Вже сьогодні потрібно починати роз’яснювати, що діяльність правоохоронця є публічною (окрім чітко визначених законом випадків), підзвітною, підконтрольною, їх робота направлена на обслуговування інтересів громади, а не власних.

І наостанок, не зважаючи на скептичне ставлення більшості щодо прогресу в цій сфері, ми запустили програму, яка піднімає всі вищезгадані питання, оскільки віримо, що за умови консолідації зусиль для спільного впровадження заходів (не важливо чи Ви громадський активіст, чи службовець,  чи політик, чи студент або просто не байдужий громадянин), які в результаті  змінять існуючий  негатив  бюрократичної “культури секретності” на міцну й цілісну систему, яка гарантуватиме прозору й відкриту правоохоронну діяльність, про яку мріють українці.

Уляна Шадська, керівник програми “Відкритість правоохоронної системи”

Сайт програми: http://police-access.info/